Вимочити, -ся. Cм. вимочувати, -ся.
Намо́нятися, -няюся, -єшся, гл. 1) Натрудиться, устать. Так за день намонялась, що крий, Боже! аж кісточки всі болять. Я оце так за ранок намонявсь, тілько хотів супочити. 2) Напиться пьянымъ, налимониться. Намонявся так, що ні татка, ні матки, — нічого не тямле.
Напи́лювати I, -люю, -єш, сов. в. напили́ти, -лю́, -лиш, гл. Пылить, напылить.
Огничок, -чка, м. Ум. отъ огонь.
Позасмічувати, -чую, -єш, гл. Засорить (во множествѣ).
Почастуватися, -ту́ємося, -єтеся, гл. Попотчевать другъ друга.
Пуля, -лі, ж. Дѣтск. Утенокъ.
Роскаюватися, -ююся, -єшся, сов. в. роскаятися, -каюся, -єшся, гл. Раскаиваться, раскаяться. Создав Бог та й роскаявся.
Струпкий, -а, -е. О пути: покрытый замерзшею грязью, кочковатый. Струпка дорога, бо кал замерз погружений.
Тривалий, -а, -е. 1) Продолжительный.
2) Прочный, основательный.
