Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ревти

Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш, гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — вы передержуєте біглих! Кв. II. 373. Ревнув, мов у маточину, — як бугай. Ном. № 12445, 12443. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі, іграли, а много літ дяки ревуть. Котл. Ен. IV. 32. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Харьк. Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. Котл. Ен. І. 34. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. Чуб. III. 382. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Котл. Ен. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. 4. Реви, завірюхо, засип його снігом! Левиц. І. 156. 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. Чуб. V. 371. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. Шевч. 40. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве. Рудч. Ск. І. 147.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 10.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВТИ"
Відклінне, -ного, с. Прощальный подарокъ. Ой дав же я ги да одклінного — коня вороного, а вона (мені) хустиночку. Грин. ІІІ. 175. Мил. 113.
Дерка́ч, -ча́, м. 1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. Лавр. 32. 2) Вѣникъ безъ листьевъ, голикъ. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. Ном. № 9627. 3) Названіе вола тонкаго и высокого, съ подтянутымъ животомъ. КС. 1898. VII. 46. 4) Трещетка вѣтряная или ручная для спугиванія птицъ въ огородѣ или саду. Части ручн. деркача: па́льки, карбо́ваний вало́к, фіст. Шух. І. 112, 166, 167. 5) Родъ игры съ трещеткой. Ив. 43. Ум. Дерка́чик.
Задуби́ти, -ся. Cм. задублювати, -ся.
Зайча́, -ча́ти, с. Зайченокъ.
Затокма́чити Cм. затокмачувати.
Натинати, -на́ю, -єш, сов. в. натяти, -тну, -не́ш, гл. Нарубливать, нарубить, нарѣзывать, нарѣзать.
Погаснути Cм. погасати.
Сарна, -ни, ж. = серна. Незрячі прозрять, а кривії, мов сарна в гаю помайнують. Шевч. Сарна під байрак втікає. Греб. 319.
Уваляти, -ля́ю, -єш, гл. Обмарать, обпачкать въ пыль, грязь. Шейк.
Удихати, -ха́ю, -єш, сов. в. удихну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Вдыхать, вдохнуть. Приміла б, — душу туди вдихнула, щоб йому до вподоби було. Г. Барв. 108.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕВТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.