Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ревучий

Ревучий, -а, -е. Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 10.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВУЧИЙ"
Вистьобати, -баю, -єш, гл. Выстегать.
Вишкандибуватися, -буюся, -єшся, гл. При игрѣ въ шкандибки забрасывать палку дальше другихъ, пуская при этомъ ее колесомъ, чтобы она ударялась о землю то однимъ концомъ, то другимъ. КС. 1887. VI. 476.
Захрумкаты, -каю, -ешъ, гл. Захрустѣть (на зубахъ).
Навсо́нні нар. Ha солнечной сторонѣ, на освѣщенномъ солнцемъ мѣстѣ. Посіяв гречку навсонні. Харьк.
Немовлячий, -а, -е. Неговорящій.
Плакатися, -чуся, -чешся, гл. 1) Плакать, оплакивать. Не плачся на моє горе! не тобі його оплакати. МВ. (О. 1862. І. 75). А за мною сиротою всі родичі плачуть. Плачся, плачся, мій родоньку, плачся, поплакайся. Грин. III. 391.
Погутькало, -ла, с. = пугач. А ворони — старі жони пішли танцювати, а крючище взяв дручище пішов підганяти, а сич на порозі став на сторожі; погутькало упеклося (упилося!), лягло на дорозі. Чуб. V. 1124.
Подзюрити, -рю́, -ри́ш, гл. Полить струей. Он знов крізь стелю подзюрило. О сильномъ дождѣ: полить. А тут. знов подзюрив дорщ. О. 1862. І. 59.
Спрягати, -га́ю, -єш, сов. в. спрягти, -жу, -жеш, гл. Спрягать, спрячь, сопрячь.
Чикулівка, -ки, ж. = верхоляк. Вх. Пч. II. 8.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕВУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.