Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ранговий

Ранговий, -а, -е. Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 5.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РАНГОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РАНГОВИЙ"
Заслу́женька, -ки, ж. Ум. отъ заслуга.
Набуття́, -тя́, с. Пріобрѣтеніе.
Облітати, -та́ю, -єш, гл. Облетать, облетѣть. Я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5.
Паннуненька, паннунечка, -ки, ж. Ум. отъ панна.
Сідак, -ка, м. = сідавка. МУЕ. III. 17.
Сотниківна, -ни, ж. Дочь сотника. Стор. І. 33.
Топірня, -ні, ж. Часть плуга: доска для помѣщенія топора. Чуб. VII. 399.
Уперто нар. Упрямо, упорно.
Хрунь, -ня, м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ.
Шерстєнник, -ка, м. = підклад 2. Шух. І. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РАНГОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.