Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прихиляти

Прихиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прихилити, -лю, -лиш, гл. 1) Наклонять, наклонить къ чему, склонить, преклонять, преклонить. Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок. МВ. (О. 1862. III). 42) Не має де голови прихилить. Єв. Л. IX. 58. Їй нігде бідній було жить, головоньки на старість прихилить. Гліб. і неба їм прихилив би. Готовъ все для нихъ сдѣлать. Св. Л. 18. Рад би я небо прихилити, та не хилиться. МВ. (О. 1862. III. 47). 2) Притворять, притворить. Прихили двері. 3) Склонять, склонить, расположить къ кому. Прихиляймо його до нас.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 449.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИХИЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИХИЛЯТИ"
Вітряхнути, -хну, -неш, гл. Высохнуть. Шух. І. 253.
Гіллячко, -ка, с. Ум. отъ II. Гілля.
Дво́єчко чис. ум. отъ двойко́. Промов, серце, словечко, як ми любилися двоєчко. Мог. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63.
Ду́рність, -ности, ж. Глупость. А все то дурність робе. Камен. у. Молодість — буйність, а буйність — дурність. Ном. № 8717.
Покільчитися, -чуся, -чишся, гл. Пустить ростки (о зернѣ). Черк. у.
Порозмітати, -та́ю, -єш, гл. Размести (во множествѣ).
Скликатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Перекликаться, звать другъ друга. І почали вони скликатися. Рудч. Ск. І. 31. 2) Сзываться.
Усичок, -чка, м. Ум. отъ ус.
Червивіти, -вію, -єш, гл. Червивѣть. Черк. у.
Шурпання, -ня, с. = шпортання 2. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИХИЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.