Возик, -ка, м. Ум. отъ віз.
Грошозапло́д, -да, м. Копящій деньги. Хто хоче полюбить суддю-грошозаплода, про його роспитай панів, а не питай у простого народа.
Навде́ри, навдера́нці, нар. На-удеръ, на-убѣгъ. Вони тоді кинули і барана того та на вдери.
Осип, -пу, ж. Дань, подать зерномъ. Осипу (даси) корець жита та півкорця овса і ячменю.
Рукомесниця, -ці, ж.
1) Ремесленница.
2) Мастерица. Та така дівка: сказано — до всякого шитва рукомесниця.
Угрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. угріти, -рію, -єш, гл. 1) Пригрѣвать, пригрѣть, нагрѣвать, нагрѣть. А сонце гріє все та грів помаленьку; угріло Божий світ. Ледачого і кожух не вгріє. 2) Разгорячать, разгорячить. Угріти коня. 3) Только сов. в. ударить. А він його як угріє в потилицю. Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік.
Утересуватися, -суюся, -єшся, гл. Затесаться, забраться.
Ферділь, -лі, ж. = ферделинка.
Хапаний, -а, -е. Краденый. Хоч латане, аби не хапане. Віддай, каже жінка, на церкву отой хрест, може він хапаний.
Храпа, -пи, ж. Колоть на дорогѣ, замерзшая грязь. Тяжко на коні храпою їхати.
