Дубро́ва, -ви, ж. 1) Дубовый лѣсъ. 2) = діброва. Ум. дубрі́вка, дубрі́вонька. На дубрівці пасу вівці, в долині не був єм. Зеленая дубрівонько! чого в тебе пеньку много, зеленого да ні одного?
Заїдня́, -ні́, ж. Ссора, грызня. В хаті заїдня, колотнеча: содома піднялась, що й не сказати: Мася з матіррю зуб на зуб стинається.
Зану́да, -ди, ж. Тоска. Як осліп я, тик зануда така, не дай Боже! Ум. зану́дна. В тебе жінка голубка, а нам гірша занудна: вона тебе голубить, а нас гірше занудить. Гадяч. у.
Кожушанка, -ки, ж.
1) Женская шуба, покроемъ подобная свиті.
Лю́бість, -бости, ж. 1) Любовь. Заміж пішла по любости. Не білись, личко біленькеє, будуть к тобі гості, гості не з любости, а од нелюба старости. Нехай о тім увесь світ знає, же з любости смерть буває. 2) Пріятность; удовольствіе. до любости бути кому. Нравиться. робити до любости. Въ свое удовольствіе дѣлать, по своему желанію. Боклаги з напитками і всякі ласощі. Пий і їж до своєї любости, хто хочеш.
Насища́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. наситити, -сичу, -тиш, гл. 1) Насыщать, насытить. Із ним на суд стати, правди не зіськати, тілько сріблом-злотом панів насищати. Дірявого мішка не наситиш. 2) Сварить меду (для питья). Бочку меду наситимо. У Котляревскаго употреблено въ знач.: подсластить медомъ воду. Сити із меду наситили.
Позабризькувати, -кую, -єш, гл. Забрызгать (многое). Жупани позабризькували в грязь у байраці.
Позастрявати, -ряємо́, -єте, гл. Застрянуть (во множествѣ). Иродову греблю прорвала вода і вози там позастрявали.
Прошелити, -лю, -лиш, (прошилити?), гл. Просунуть, продвинуть въ отверстіе. Відхилив кватирьку та прошелив руку в вікно, та й достав.
Тихий, -а, -е. 1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє.
2) Тихій, медленный.
3) Тихій, спокойный. Тихі води. Тихе море. Вітер тихий. У моїй господі тихій не живе зрадливий.
4) Кроткій. Яка вона тиха, як голубка. Ум. тихенький, тихесенький.
