В'янути, -ну, -неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Лихо, лихої мати в'яне, дочка червоніє. серце в'яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в'яне. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. волос в'яне (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в'яне, се слухаючи. Так співає, аж волос в'яне.
Змісити, -шу́, -сиш, гл. Смѣсить. Кров з піском змісили.
Княжна, -ни́, ж. Княжна. І княжні своїй маленькій сорочечки шила.
Кошалка, -ки, ж. = кошик 1.
Ладі нескл. дѣтск. = ладки. Ладі, ладусі, а де були? — В бабусі.
Понахаркувати, -кую, -єш, гл. Нахархать, наплевать (во множествѣ). Ото понахаркували, — візьми хоч піском позасипай.
Тринадцятеро числ. Тринадцать душъ, штукъ.
Упиряка, -ки, м.
1) Ув. отъ упирь.
2) Упрямецъ, злой упрямецъ.
Уплітати, -таю, -єш, сов. в. уплести, -ту, -теш, гл.
1) Вплетать, вплесть. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники.
2) Сплетать, сплесть. Батога з піску не вплетеш.
Цікавість, -вости, ж.
1) Любопытство.
2) Интересъ. Ти б мені росказав хоч для однієї цікавости.
