Високочолий, -а, -е. Съ высокимъ челомъ; съ высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі дуби з гетьманщини стоять.
Витяжка, -ки, ж. Заготовленный цѣльный кусокъ кожи для передней части голенища и головки.
Волонько, -ка, с. Ум. отъ віл.
Ґіцкатися, -каюся, -єшся, гл. = Лоскотатися.
Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Вола дарують без ярма. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. 2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Царівну оддав, щастям дарував. Господь його донею дарує. 3) Жертвовать чѣмъ. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. 4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. 5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Бери гроші, аби дарував душею.
Закацу́бнути, -бну, -неш, гл. = закацюбнути.
Невважність, -ности, ж. Невнимательность.
Одногніздки, -ків, м. мн. Изъ одного гнѣзда.
Семинарія, -рії, ж. Семинарія.
Сукнянка, -ки, ж. Лоскутокъ сукна. Ум. сукняночка.
