Заві́дувати, -дую, -єш, сов. в. заві́дати, -даю, -єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить, провѣдывать, провѣдать. Нехай мене той завіда, що в полі обіда. Як но ту ж пеню і стара Чайчиха не завідає нас. 2) Отвѣдывать, отвѣдать. Або води завідаю, або петлі на шию.
Запреща́тися, -ща́юся, -єшся, сов. в. запрети́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Отрекаться, отречься. Оддай три карбованці! Так він запретивсь: ні, каже, я не брав та й годі!
Надду́ристий, -а, -е. Вспыльчивый, горячій (о человѣкѣ).
Печище, -ща, с.
1) Дно печи.
2) Мѣсто, гдѣ была печь, а послѣ разрушенія дома осталась глина и кирпичъ.
3) Выжженное сонцемъ мѣсто.
Поражати, -жа́ю, -єш, сов. в. порадити, -джу, -диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать; помочь. Моя матінко, моя порадонько! та хто ж мене поражатиме, як ви поражали? Єсть у мене отець-мати, та не хочуть поражати. Ой порадь мене, мати, як мені на світі жити, як нелюбому годити. І порадив мене щиро, куди прямувати. А чи ж не можна тому шо порадити, щоб він (упирь) не ходив?
Розбондарюватися, -рююся, -єшся, гл. Заняться бочарствомь въ широкихъ размѣрахъ.
Сизіти, -зію, -єш, гл. Быть сизаго цвѣта. Оксамити сизіли.
Скочити, -чу, -чиш, гл.
1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче.
2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його.
3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Скоч куди хоч.
Спочнути, -ну, -неш, гл. = спочити. Ой як вона собі сіла та й трошки спочнула.
Цілорічний, -а, -е. Продолжавшийся круглый годъ. Цілорічна праця.
