Ага́-га, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. Ага-га, яка тут глибочінь! 2) А, вотъ что! — Та се не мати йому дала, а сестра. — Ага-га! Ага-га! Це коли повний місяць буває, чи що б то?
Закуві́кати, -каю, -єш, гл. 1) О свиньѣ: закричать, завизжать. Сів (вовк) на свиню, прибіга в село; вона як закувіка — аж вовк перелякавсь. 2) О совѣ: закричать. На чиї хижі кувік (сова) заковіче, того до гробу кліче.
Левенець, -нця, м. Молодець, рослый парень. Ой козаченьку, левенце! Не скажу я тобі, серце! То був з Хресців Кононенко Опанас, левенець... Молодий, та ба: мисливець!.. Левенець довго опинавсь і серцю не давав помоли. Ум. леве́нчик. Ой левенче, левенчику, вдовин сину, одинчику! Чи знаєш ти степи турецькії і проходи козацькії?
Любля́ нар. Нравиться, угодно. Щоб ти мене на шиї возив, та скрізь, де мені любля. Ну, хто куди любля! Усюди є об віщо погріти руки! І от — одна купа сюди, а друга туди...
Недоломок, -мка, м. 1) Предметъ не совсѣмъ сломанный, надломленный. 2) Употребляется какъ презрительное названіе людей, потерявшихъ отчасти свою національность подъ натискомъ чужой: «Гетьманцы дразнить Подолянъ недоляшками, а Подоляне гетьманцевъ московськими недоломками». Були (пани) москалі й московські недоломки.
Оболонь, -ні, ж. Низменное луговое пространство. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні.
Покірність, -ности, ж. Покорность; кротость. Покірность твоя жизні і здоров'я мені придасть.
Стригун, -на, м. Годовалый лошонокъ, у котораго стригутъ гриву. Ум. стригунець.
Талбан, -ну, м. Раст. a) Thlaspi arvense L. б) Spiraea Filipendula L.
Церемонія, -нії, ж.
1) Церковная церемонія.
2) Жеманство, стѣсненіе. Без церемонії оглядали кожну паню.