Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Закавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Запищать.
Кіз, кізу, м. Калъ животныхъ. Сердитий та недужий — кізові рівня. посадити в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. Cм. кізяк.
Козаків, -кова, -ве Принадлежащій козаку. Ще дівчина дверей не одчинила, козакова пшениця поспіла.
Налабзю́кати, -каю, -єш, гл. Напопрошайничать.
Недійшлий, -а, -е. Неспѣлый, незрѣлый, молодой. Ще ти дитя молоде, розумом не дійшле.
Нутрішній, -я, -є. Внутренній.
Передранній, -я, -є. Предразсвѣтный. У таку передранню добу люде найміцніше сплять.
Стожарня, -ні, ж. = стожалля. Отам усе стожарні були, — панське сіно стояло.
Трусевий, -а, -е. = струсевий. Трусеве перо.