Бантувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Безпокоить; толкать.
2) Уничтожать.
Забри́шкатися, -каюся, -єшся, гл. Заважничать, зачваниться; закапризничать.
Зѓарбати, -баю, -єш, гл. 1) Отнять насильно. 2) Схватить. Згарбали злодія у коморі.
Киги! меж. Выражаетъ крикъ чайки. Ой біда чайці, чайці небозі, що вивела дітки при битій дорозі. Киги! киги! злетівши вгору.
Напа́сочка, -ки Пастьба. Утка йде, утенята веде на напасочку, на порясочку.
Носільник, -ка, м. = носій. А носільнички — хлопці-молодці, а кладільнички — середні люде. Ум. носільничок.
Під'юджувати, -джую, -єш, сов. в. під'ю́дити, -джу, -диш, гл. Подстрекать, подстрекнуть къ чему, подбить. Cм. юдити.
Пригнаджати, -джа́ю, -єш, гл. = принаджувати.
Рогіжник, -ка, м. Выдѣлывающій рогожи.
Ужиткування, -ня, с. Употребленіе, извлеченіе пользы.
