Бережки, -ків, м. мн. Металлическая обдѣлка краевъ у ножеваго черенка.
Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Горобі́єнько, -ка, м. Ум. отъ горобей.
Лине́ць, -нця́, м. Ракъ во время лишиш.
Недопиток, -тка, м. = недопивок. Оце як п'ють у шинку люде та позоставляють недопитки, то вони (шинкарі) позливають у чарку та й підсунуть чоловікові.
Підзорити, -рю, -риш, гл.
1) Замѣтить. Я її не підзорила, не можу сказати, щоб вона любила хлопців.
2) Сглазить ? Ой немає, дідусеньку, та вже і не буде: як вигнала за ворота (курчата), підзорили люде.
Пуком нар. О паденіи: быстро, подобно камню. Горобці пуком падають.
Світити, -чу́, -тиш, гл. 1) Свѣтить. Сонце світить. Ой місяцю, місяченьку і ти, зоре ясна! Ой світіть там по подвірю, де дівчина красна. світити в о́чі. Льстить. Пан тільки в очі світив, що лучче було б, як би він гудив. 2) Зажигать. Та світи вже свічку, нічого не видко. 3) Въ карточной игрѣ: а) быть козыремъ. Король жировий світить. Голяк масти, черва світить — игра словъ, насмѣшка надъ бѣднякомъ. 6) Открывать козыря. Світи козиря. 4) — волосом. О замужней женщинѣ: ходить съ непокрытой головой. 5) — голово́ю. Быть дѣвушкой. Що жінкою, то не дівкою, не світити голівкою. 6) — тілом. Показывать обнаженное тѣло.
Стрільцювати, -цюю, -єш, гл. Быть ружейнымъ охотникомъ. Хто стрільцювать, а хто рибальчить.
Цурка, -ки, ж. 1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. б) Палочка для стягиванія чего либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки... Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень больно (физически или нравственно). В серці мені мов цуркою крутить. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. Ум.: цурочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цурка. 2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. 3) Родъ игры. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Ум. цурочка. Усе до цурочки згоріло.
