Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Зави́тка, -ки, ж. 1) = заверка і. 2) завитка ́= покритка.
Загуме́ння, -ня́, с. Мѣсто за гумномъ. Там на загуменню тополя стояла.
Захорошиты, -шію, -ешъ, гл. Похорошѣть.
Зожолобкастіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться желобоватымъ; о доскѣ: покоробиться.
Коверза, -зи, ж. 1) Раздумье, размышленіе. Об миленькій своїй дитині водив по мізку коверзу. 2) Чепуха. Лемішка хотів і собі закидати по московській... але замолов таку коверзу, що тільки сам махнув рукою.
Мільга́, -ги́ и мілька, -ки́, ж. Мелюзга, мелкая рыба. Мільки натяг на двадцять карбованців з озера.
Раква, -ви, ж. Масляница, масленка.
Увійти Cм. увіходити.
Чупрявий, -а, -е. Хохлатый. Коло мене хлопці жваві молоді і чупряві.
