Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бульбашка

Бульбашка, -ки, ж. 1) Водяной или мыльный пузырь. Чуб. II. 566. А на дворі дощик іде, аж бульбашки дмуться. Грин. ІІІ. 391. 2) Пустой шарикъ. У термометрі.... скляна дудочка з бульбашкою на кінці. Ком. II. 78. 3) Цвѣточная почка. Сквир. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЛЬБАШКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЛЬБАШКА"
Гайнарь, -ря, м. Работникъ, пригоняющій на ярмарку еврейскій скотъ. Шух. І. 84.
Дія́кон, -на, м. = Дякон. Священники-діякони повелять дзвонити, тоді об нас перестануть люди говорити. Чуб. V. 152.
Ліво́руч нар. 1) Лѣвою рукою. 2) Налѣво.
Міше́чок, -чка, м. Ум. отъ мішо́к.
Натомлюватися, -лююся, -єшся, сов. в. натоми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Утомляться , утомиться. Я не наточивсь. Рудч. Ск.
Пороспадлючуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Развратиться, испортиться нравственно (о многихъ).
Сережечка, -ки, ж. Ум. отъ серга.
Сичати, -чу́, -чи́ш, гл. О змѣяхъ, гусяхъ: шипѣть. Вилазить гадюка, та й сичить. Рудч. Ск. І. 14 6. Гуси сичали. Гліб. О людяхъ: издавать долго тянущійся звукъ с.
Сорочин, -а, -е. Принадлежащій сорокѣ. Желех.
Стебка, -ки, ж. Кладовая (отапливаемая зимой). Полѣсье, Кіевск. г. Левч. 57. Ум. сте́бочка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЛЬБАШКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.