Ладний, -а, -е. 1) Согласный.
2) Красивый. Ладна баба без єдваби. Прибігаю до криниці, — беруть воду молодиці, — беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити. Лужко ж моє ладне, мальоване. Вона йому ладна. Она ему нравится. Пай він любить, а його жадна, най тота зрадить, котра му ладна.
3) Порядочный, взрослый. Він уже ладний парубіка був, як узяли в москалі.
4) Свѣжій, доброкачественный. Гуцульський кінь стає при достатній паші, ладній і здоровій воді сильний, живий. Ум. ладненький.
Леле́кати, -чу, -чеш, гл. Вопить, стонать. Леле 2чу-леле 2чу, — поки то встану. Вона нездужає — всю ніч леле 2че.
Намере́жити Cм. намережувати.
Обміжний, -а, -е. Пограничный, межевой.
Палечний, -а, -е. О колесѣ: зубчатый или съ кулаками. Палешне колесо.
Поболювати, -люю, -єш, гл. Побаливать. Палец поболює мє.
Подоводжувати, -джую, -єш, гл. = подоводити.
Сміїни, ї́н, ж. мн. Свадебный пиръ на четвертый день свадьбы.
Уточувати, -чую, -єш, сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива.
2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки.
Чваркати, -каю, -єш, гл. = цваркати 2.
