Гуркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Дѣтск. пѣсня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче.
Задро́бити, -блю, -биш, гл. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Квасок, -ску, м. Ум. отъ квас.
1) Квасокъ.
2) Щавель.
3) Родъ кушанья. Варють борщі, локшину, квасок.
4) Раст. Rumex acetosella.
Пиття, -тя́, с.
1) Питье.
2) Выпивка. Як би знаття, що в кума пиття, то й жінку й діти привів би.
3) Напитокъ.
Поспільство, -ва, с. Простой народъ, чернь. Допекли (ляхи) козакам і поспільству.
Розумок, -мка, розумонько, -ка, розумочок, -чка, м. Ум. отъ розум.
Спрямити, -млю, -миш, гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила.
Укачати, -ся. Cм. укачувати, -ся.
Цуцу! меж. Призывъ для собакъ. Цуцу, босий, не толоч проса. Иногда, какъ бранное, и для людей. Цуцу, скажені! схаменіться.
