Великість, -кости, ж. 1) Величина. Виросло аж до великости справдешніх гір. 2) Большое количество.
Глибокий, -а, -е. Глубокій. Долина глибока. Маю на собі дев'ять ран — рубані широкі, а чотирі — стреляні глибокі. Шукай собі або глибокої води, або високої гиллі. Кайдани повелів кувать, глибокі тюрми мурувать. Що за дивні його твори, за глибокі його гадки! Сравн. степ. глибший. Ум. глибоченький.
Доруча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить.
Нада́вця, -ці, м. = надавець.
Перчити, -чу, -чи́ш, гл. Перчить, посыпать перцемъ. Чим ми їм будем солити? Чим ми їм будем перчити?
Порозіходитися, -димося, -дитеся, гл. Разойтись (во множествѣ).
Пороскручувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и роскрути́ти, но во множествѣ.
Пудити, -джу, -диш, гл.
1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди.
2) Мочиться.
Святиня, -ні, ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим.
Утишка, -ки, ж. Затишье.
