Важливий, -а, -е. 1) Тяжелый, вѣскій. Серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої. 2) Важный. Те зілля дуже важливе од порухи.
Набряка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла.
Начуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. начутися, -чуюся, -єшся, гл.
1) Наслушиваться, наслушаться. Багато я дечого там начувся. Вже ж я на полі набувся, буйного вітру начувся.
2) Только несов. в. Ожидать бѣды, мести. Стережіться ж тепер!.. Начувайтеся!
Полільниця, -ці, ж. Полольщица.
Пообтикати, -ка́ю, -єш, гл. Обтыкать (во множествѣ).
Спустошалий, -а, -е. = спустошений. Руїни панських замків, спустошалії костьоли.
Тріскотати, -кочу́, -чеш, гл. Трещать.
Тютя, -ті, ж. Дѣтск. всякая птица, преимущественно курица, цыпленокъ. се ще тютя з полив'яним но́сом. Вотъ еще дуракъ, простофиля.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
Церківка, церковка, -ки, ж.
1) Ум. отъ церква.
2) Родъ писанки.
