Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало.
Гуме́нник, -ка, м. = Гуменний.
Завдя́чений, -а, -е. Благодарный. Завдячений постові, що він квітками душі своєї уквітчав його щастя,... просив його до себе.
Кордобанець, -нця, м. Башмакъ изъ козловой кожи.
Мартови́й, -а́, -е́ = марцьовий.
На́гідний, -а, -е. Удобный для совершенія чего-либо (о времени, случаѣ и пр.). Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив...
Низовець, -вця́, м. Запорожскій казакъ.
Охмайрин, -на, м. = розмайрин? Не неси мя через млин, бо там смердить охмайрин.
Татуньців, -цева, -ве Принадлежащій татунцеві.
Урядування, -ня, с.
1) Отправленіе службы.
2) Управленіе (правительственное).
