Відгукувати, -кую, -єш, сов. в. відгукати, -каю, -єш, гл. 1) Выкликать, выкликать. Куди се ти так забрався, що ледве-не ледве відгукав тебе. 2) Звать обмершее дитя съ цѣлью привести его въ чувство.
До́ненька, -ки, ж. Ум. отъ до́ня.
Злодюга, -ги, м. = злодіяка. Один злодюга крав. Ум. злодюжка. Злодюжка був на все сем. Не був злодієм, а злодюжкою був.
Моро́чний, -а, -е. 1) Темный, мрачный. 2) = морочливий.
Нагарча́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Наворчаться (о собакѣ и сердитомъ человѣкѣ).
Обнімчити Cм. обнімчувати.
Понадбиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Надбиться (во множествѣ).
Поручник, -ка, м.
1) Поручитель. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний.
2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш.
Приміти, -мі́ю, -єш, гл. Быть въ силахъ, мочь. Примів би, — всіх із гаю порозганяв, щоб не щебетали.
Тю меж., выраж. крикъ на волка, собаку, также на человѣка, сдѣлавшаго что-либо глупое. Два вовки так як дві тичини стоять; ми на їх: тю-тю-тю! Тю на твого батька!
