Великий, -а, -е. 1) Большой; великій. Як світ великий, так різне на чім буває. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. Великий дурень. великого стоїти. Много стоить; много значить. велика дорога. Дальняя дорога. Ой не їдь, синку, у велику дорогу. велика голова. Умная голова. Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має. великий луг. Такъ называлась у запорожцевъ низменность по лѣвой сторонѣ Днѣпра, ниже о. Хортицы, отъ устья рѣки Мокрой Московки до перваго впаденія въ Днѣпръ р. Конки, покрытая огромнымъ вѣковымъ лѣсомъ, болотной травой и высокими камышами. Січ — мати, а Великий Луг — батько. Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу. великий піст. Великій постъ. великий понеділок, вівторок и пр. Страстной понедѣльникъ, вторникъ и т. д. велика руїна. Періодъ въ исторіи правобережной України между 1672 и 1678 г. великий час. Продолжительное время. не за великий час. Въ короткое время. великого коліна, великої руки. Знатный, родовитый. 2) Рослый, высокій. Великий рости та розумний будь. Великий до неба, а дурний як треба. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ.
Вовча, -ча́ти, с. Волченокъ. .
Де́сбіч нар. По правую сторону.
Забі́га, -ги, об. Бродяга, пришелецъ. Та се мабуть якийсь забіга.
Кілька, кільки и кілько, нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Я кільком казав — коли не хотять. То хустку купила, то сорочок справила кільки. Сила одного чоловіка або кількох людей.
Пікувати, -ку́ю, -єш, гл. Встрѣчено въ думѣ объ Алексѣѣ Поповичѣ въ знач.: губить. Ал. Поповичъ говоритъ: Нехай я буду у Чорному морю головою дарувати, ніж маю я не по вині усе військо пікувати.
Понаучувати, -чую, -єш, гл. = понавчати. Як гарно Богу їх молитися понаучував.
Поославлювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и ославити, но многихъ.
Силющий, -а, -е. Огромный. Силюща могила.
Сонниці, -ць, ж. мн. = сонливиці. Нате, вам ночниці, оддайте нам сонниці.
