Березовий, -а, -е. 1) Березовый. На тобі листя березовеє. Поплавці з березової кори біліли разками по лозах. 2) Какъ эпитетъ при нѣкоторыхъ сущ. означаетъ: розги. Хведько не вчивсь і скуштував березової кашки. Дати березової каші. Березовим пером виписувати. Березової дам припарки. уже не їсть березової каші. Уже вышелъ изъ школьныхъ лѣтъ.
Варгатий и варґатий, -а, -е. Губастый.
Гарманка, -ки, ж. Катокъ, которымъ молотять.
Доно́шувати, -шую, -єш, сов. в. доноси́ти, -ношу́, -сиш, гл. 1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношеніе. Це ще материну юпку доношую. 2) Донашивать, доносить, износить одежду. віно́чка доноси́ти. Сохранить дѣвство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!... Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусенці дати, а третій серпанок самій треба надіти.
Зажму́рити, -рю, -риш, гл. Зажмурить (о глазахъ).
Наколо́ти, -ся. наколювати, -ся
Повіт, -ту, м.
1) Уѣздъ. Таких ведмедів на приміті ще трохи є у нашому повіті.
2) повітами. Мѣстами, полосами. Оцей сніг випав не скрізь, а повітами: от за Любар, то й нема вже.
Позгонити, -ню, -ниш, гл.
1) Согнать съ мѣста (многихъ); согнать въ одно мѣсто. Уже й овець позгонили.
2) Взогнать (многихъ). Позгонив воли на гору.
Простий, -а, -е. 1) Простой. Простий люд. Хто таки, простий чоловік, дається в знаки.
2) Прямой. Визволь, Господи, невольника з неволі на простії дороги. Я знаю сам, що просте, що кривее.
3) Прямой, искренній. Десь Бог мене покарав, — лиху долю мені дав; лиху долю, просту душу.
Сучити, -чу́, -чиш, гл. = сукати. Кроять рушники із китаєчки, сунуть торочки з чорного шовку. Сучи, моя мати, восковую свічу.
