Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

насторч

Насторч, нар. 1) Вертикально. 2) — казати. Противорѣчить, спорить. Така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не, скаже. Мир. ХРВ. 336.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 524.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАСТОРЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАСТОРЧ"
Водву́д, -да, м. = одуд. Вх. Пч. II. 15.
Гре́к, -ка, м. Грекъ. Ном. № 12326.
Заку́та, -ти, ж. Канура, хлѣвъ. Сім закут, одна свиня. Ном. № 11789.
Ір, -ру, м. = аїр. = гав'яр. Мил. М. 20.
Обрівняти, -ня́ю, -єш, гл. Обровнять.  
Поперезімовувати, -вую, -єш, гл. Тоже, что и перезімувати, но во множествѣ.
Розлучний, -а, -е. Разлучающій, разъединяющій.
Сухарина, -ни, ж. = сухарь. Ой вечеряй, моя мати, сухі сухарипи. Мил. 80.
Трембухатий, -а, -е. Брюхастый, съ большимъ брюхомъ. Вх. Лем. 4 74.
Чичва, -ви, ж. Плохое болотное сѣно. Вх. Зн. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАСТОРЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.