Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

настовбурчувати

Настовбурчувати, -чую, -єш, сов. в. настобу́рчити и настовбурчити, -рчу, -чиш, гл. Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). Величезний звір .... підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть. Левиц. Пов. 98.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 524.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАСТОВБУРЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАСТОВБУРЧУВАТИ"
Варнак, -ка, м. Бѣглый каторжникъ (въ Сибири). Не на Вкраїні, а далеко аж за Уралом, за Елеком старий недобиток-варнак мені росказував оттак. Шевч. 585.
Жартівни́ця, -ці, ж. Шутница.
Засябрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Стать въ сосѣдскія, товарищескія отношенія. З сусідою, охтирським крамарем, вони засябрували. О. 1862. IX. 70.
Ма́вка, -ки, ж. Дитя женскаго пола, умершее некрещеннымъ и превратившееся въ русалку. Чуб. III. 186. Мавко, мавко! на тобі полинь та мене покинь. О. 1862. IX. 31. Cм. навка.
Над'їзди́ти, -зджу́, -ди́ш, сов. в. над'ї́хати, -ї́ду, -деш, гл. Подъѣзжать, подъѣхать. Желех.
Пантрити, -рю, -риш, гл. = пантрувати. Фр. Пр. 178.
Подзвонити, -ню́, -ниш, гл. 1) Позвонить. Ой помер мій Давидко, поховали й ног не видко. Редькою подзвонила, ріпкою поминала. Чуб. V. 797. 2) Позвенѣть. За ворітечка вийшла, ключами подзвонила. Чуб. ІІІ. 235.
Пообполіскувати, -кую, -єш, гл. Ополоскать (во множествѣ). Пообполіскуй оті горщечки. Харьк. у.
Сухуватий, -а, -е. 1) Суховатый. 2) Худощавый. А я хлопець сухуватий в свого батька вдався. Лукаш. 126.
Щавлик, -ку, м. Ум. отъ щавель.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАСТОВБУРЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.