Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Жадни́й II, -а́, -е́. 1) Желающій, жаждущій. У сусіда доньок сім, та й доля всім, у мене одна, та й долі жадна. Убогий чоловік на лихо не жадний. 2) Жадный.
Завони́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Заводяться, провоняться. Коза... здохла. А іди та облупи, щоб не завонилася.
Зашелесті́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Зашелестѣть, зашумѣть. Коли щось зашелестіло: рипнули двері, увійшла наша Одарка. Важко зітхнув, аж листя зашелестіло.
Квач, -ча, м. 1) Мазилка для смазки колесъ дегтемъ. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. п'я́ний як квач. Пьянъ какъ стелька. 2) О человѣкѣ переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого... я одразу побачив, що квач. 3) Родъ дѣтской игры. Cм. квак. Ум. квачик.
Нерод, -ду, м. Неурожай. Коли нерод, то й невмолот.
Понадавлювати, -люю, -єш, гл. Надавить (во множествѣ).
Посолодшати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться слаже. Запіканка посолодшала.
Протурчати, -чу, -чиш, гл.
1) = протуркотати.
2) — голову, уха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав.
Співробітник, -ка, м. Сотрудникъ. Ну, доброго собі співробітника придбала Польща!
