Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наругач

Нару́гач, -ча, м. Ругатель, насмѣшникъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 517.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРУГАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРУГАЧ"
Вийна, -ної, ж. Тетка, жена брата отца. Стрийна-вийна — біс, не родина; зять і невістка — чорт, не дитина. Ном. № 9394.
Жолобо́к, -бка́, жолобо́чок, -чка́, м. Ум. отъ жолоб.  
Карбик, -ка, карбичок, -чка, м. Ум. отъ карб.
Повряжатися, -жаємося, -єтеся, гл. Нарядиться (о многихъ).
Проженихатися, -хаюся, -єшся, гл. Проухаживать.
Селитва, -ви, ж. Основаніе, фундаментъ. (Угор.).
Трівога, -ги, ж. Тревога, смятеніе. Приїхав у той город, де живе царь, коли там трівога: наступає великий ворог на город. Грин. І. 185. Закипіла по Вкраїні страшенна трівога. К. Досв. 13. І позникали дні безумних у трівозі. К. Псал. 179.
Упука, -ки, ж. Вдавленіе. Мнж. 177.
Швендалка, -ки, ж. Праздношатающаяся. Конотоп. у.
Щиколодка, -ки, ж. Щиколотка. Кіев. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРУГАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.