Відпорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. відпоротися, -рюся, -решся, гл. Отпарываться, отпороться.
Вражий, -а, -е. Чертовъ, чертовскій, діавольскій. Чи ви пани, чи ви ляхи, а ми запорожці: пам'ятайте, вражі сини, шо ми вам не хлопці. Було б тобі, вражий сину, нас трьох не кохати. Ув. враженний. Е, враженний сину!
Забива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш, гл. 1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Греблі гатили, кілля забивали. . 2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить. Забити дірку. 3) Ушибать, ушибить, зашибить. Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку. 4) Убивать, убить. Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Я нікого не забив, бо сам душу маю. 5) Забивать, забить, запугивать, запугать. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. 6) О запахѣ: заглушать, заглушить. Пижмо хоць едло, та усі зілля забиває. 7) Объ огнѣ: тушить, затушить. Чабани забивають огонь свитами. 8) Только сов. в. О поклонахъ: положить. Забий десять поклонів. 9) — ба́ки. Заговорить, сбить съ толку. Не забивай баки! Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб'є. 10) — в кайда́ни, в коло́дку, в ди́би, в скрепи́цю. Заковывать, заковать въ кандалы, въ оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Забили їх у диби. І вдовиченка-ледащицю забили в скрепицю та й повели до прийому. 11) — доро́гу, шлях. Заносить, занести снѣгомъ. Гудили дорогу, забиту та занесену снігом. 12) — па́мороки. Cм. Памороки.
Непомилешно, непомильно, нар. Безошибочно. Твердо й непомилешно темний править службу божу.
Одягнути, -ну, -неш, гл. = одягти.
Перегнітити, -гнічу, -тиш, гл. — себе. Подавить, обуздать. Оліхвер вилаяв мене ні за віщо, ще й ударив, — я себе перегнітив: одійшов та й край.
Примеркатися, -кається, сов. в. приме́рк(ну)тися, -неться, гл. безл. = примеркати, примеркнути. Вже ся добре примеркло, як ми рушили з міста.
Роспістертися, -струся, -решся, гл. Растянуться, распростереться, лечь. Поки дяк коні то роспріг, то попутав, пан-отець відійшов трохи набік і роспістерся на траві. Также расположиться, занять мѣсто: Понакладали отут на столі, що мені ніяк роспістертися ні з чим.
Узгряничанин, -на, м. Жительствующій около границы.
Щепільник, -ка, м. = щепій. Він росказував се прилюдно. Там був тоді й щепільник, той, що віспу щепить.
