Зволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Стянуть, стащить, собрать. Та хотять байраки рубати, ізрубавши, зволочити, зволочити й запалити. Ой я ж тії співаночки з жита зволочила. 2) — що́. Таскать по чему. Чоловік (цигана бивши) двір ним увесь зволочив. 3) Совратить, развратить. Говорять люде, що ти дівчину зволочив. Не я її зволочив, но мої чорні брови.
Ницелоз, -зу, м. Раст. Salix repens.
Перемучитися, -чуся, -чишся, гл. Перемучиться. Перемучились ми до вечора.
Повідколупувати, -пую, -єш, гл. = повідколуплювати. Взяли вони, пообколупували з скель каміння одинакової ваги, поставали на горі... і давай шпурлять.
Получче нар. Лучше, получше. Скажи мені получче бідного невольника доглядати.
Прибавка, -ки, ж. Прибавка. Як даватимемо прибавки, то не матимемо ні стовпа, ні бариша.
Пророкування, -ня, с. Пророчество, пророчествованіе. Аж поки сповнилось велике Боже слово, прославило його святе пророкування.
Простувати, -ту́ю, -єш, гл. Идти прямо, направляться. Хто простує, той дома не ночує. Простували вони до Лубень невеличкими купами. Пливе військо, простуючи униз до порогів. 5. Скрізь по потоках пасовиська покладені корита, якими простує вода з.....менших потоків.
Селище, -ща, с.
1) Селеніе. Веселі селища в гаях.
2) Мѣсто, гдѣ было село. На селищі найшов шага. Викликали чамбули гординські і робили селищами села українські.
Фльорес, -су, м. Траурный флеръ, крепъ. Онде катафалок фільоресом обшитий.
