Дово́дник, -ка, м. Доносчикъ; доказатель. Cм. Доводець.
Загові́ти Cм. загівляти.
Заси́рнити Cм. засирнювати.
Лу́б'я, -б'я, с. Кора, снятая съ дерева большими кусками. Ти йому образи, а він тобі луб'я. старе луб'я, а также и просто луб'я. Старый, старая (о человѣкѣ). Та він уже старе луб'я! — А ну, луб'я, йди сюди! (старий до старої, а стара тоді одказує): — Бач, як тепер, то і луб'я, а колись, то й голуб'я.
Мана́, -ни, ж. Призракъ, обольщеніе, иллюзія. Се не мана — перед очами твоїми, матінка твоя. ману пускати, напускати. Морочить, дурачить, отводить глаза. Еней пустив на нас ману. Пускають між народ ману. Хвалиться: хазяйка добра людина, а про те — Бог його знає! Може таку ману пуска.
Мура́р, -ра́, м. = муляр 1.
На́гибка, -ки, ж. Находка.
Омпити, -плю, -пиш, гл. = вонпити.
Снувавка, -ки, ж. = оснівниця. Части ея: побе́дрини (горизонтальныя стороны), колу́драбки (вертикальныя стороны), чопи́ (колышки).
Страждання, -ня, с. Страданіе. Не раз сплакнула, слухаючи страждання Оксанине.
