Дзюбу́н, -на́, м. Клюющій.
Канюка, -ки, об.
1) Попрошайка.
2) Ув. отъ каня. Летіла канюка, постреляна з лука. Канюкою сидить.
Люле́шний, -а, -е. 1) Трубочный. 2) Любящій курить изъ люльки.
Облягти Cм. облягати.
Оцарок, -рка, м. Загонъ для скота.
Підкидати, -да́ю, -єш, сов. в. підкинути, -ну, -неш, гл.
1) Подбрасывать, подбросить вверхъ. Хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро.
2) Подбрасывать, подбросить; подложить, подкинуть; прибавить. Підкинув його під припічок. Дитину підкинути кому. Пішов підкинуть волам сіна. Був у їх стожок сіна, то чоловік підкине, то воно й ззість. А підкинь у грубу ще дров.
3) Придѣлывать, придѣлать что либо. Підкинути нову вісь. Підкинути підметки.
Пінна, -ної, ж. Водка: пѣнникъ. Ум. пінненька. Тягли тут пінненьку троянці.
Стеменнісінький, -а, -е. Тоже, что и стеменний, но въ совершенной степени, точнехонько такой. Стеменнісінький такий, як батько.
Умінний, -а, -е. = умілий.
Шляхетський, -а, -е. Дворянскій. Багатого дочка батька, шляхетського роду.
