Викувати Cм. виковувати.
Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Зажина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зажа́ти, -жну́, -не́ш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Станем удвох, по постаті прійдемо, нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом первачком. 2) Зарабатывать, заработать жатвой. Я зажала торік штирі карбованці. Зажнемо якого снопа. 8) При жатвѣ захватывать, захватить часть чужой нивы. Рядом жала удова, та все в його десятину і зажина.
Лися́к, -ка, м. = лисак.
Нагина́ння, -ня, с. Нагибаніе.
Невільничий и невольничий, -а, -е. = невільницький. І помоляться на волі невольничі діти.
Непогожий, -а, -е. 1) Неблагопріятный.
2) Ненастный, непогодливый. Виходила хмара чорная і другая непогожая.
3) непого́жа вода́. Несвѣжая вода.
Обляшуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. обля́шитися, -шуся, -шишся, гл. Ополячиваться, ополячиться.
Охриплий, -а, -е. Охрипшій. Охриплий з перепою голос.
Подих, -ху, м. Дыханіе; дуновеніе. Гріє їй своїм подихом руки. Подих ночної прохолоди.
