Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу).
Бря́кнути, -ну, -неш, гл. Разбухать.
Відновок, -вка, м. Новый побѣгъ, новый ростокъ, отростокъ.
Мі́ттю, нар. = миттю.
Му́кати, -каю, -єш, гл. Мычать. Мукає корова. Чогось телята мукають.
Пирх! меж. для выраж. вылета. Я до куща — коли відтіля пи-и-р-рх!
Погуляння, -ня, с.
1) Гуляніе, хожденіе куда либо въ свободное время. У неділю одпрохалась якось у батька на погуляння. Вийшли ми за село, на могилу.
2) Охота; война. Як поїхав королевич на погуляннє, та покинув Марусеньку на горюваннє. Як приїхав Василь з погуляння: пані-матко, де моя Галя? А Мазепенко... зібрав свою ватту, — гайда в степ! да й забушував. Гей, каже, царю, давай на погуляннє! Петро жахнувся: знав, що ніякою силою не одоліє.
3) Пирушка, гульба. Узяв вісім п'ятаків на погуляння. Ум. погуля́ннячко. З погуляннячка йду, я нікого не боюся.
Скакля, -лі, ж. Въ загадкѣ: сорока. Скакля скаче, риндя риє.
Утроїти, -рою, -їш, гл. Утроить. Запорозці утроїли своє військо.
Чиншовик, -ка, м. Платящій чиншъ, состоящій на чиншевомъ положеніи.
