Брунат, -ту, м. Смуглый, темный, каштановый цвѣтъ.
Киптар, -ра, м. = кептар.
Кобзура, -ри, ж. Ум. отъ кобза. Глянь, Орфію, глянь із неба, дай кобзури мні своєй.
Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе).
Невважливий, -а, -е. = невважний.
Окріп, -ро́пу, м.
1) Кипятокъ. Вареники, мученики, в окропі кипіли, велику муку терпіли.
2) Раст. Укропъ.
Підточувати, -чую, -єш, сов. в. підточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) О червяхъ, мышахъ: подтачивать, подточить, подъѣсть. Робак підточив (яблуню).
2) Наставлять, наставить, пришить кусокъ матеріи.
3) Цѣдить, нацѣдить въ добавку. Підточи наливки в пляшку.
4) Просѣивать, просѣять зерно на решето.
Пурникоза, -зи, ж. = пірникоза.
Розгамуза, -зи, об. Пентюхъ, разиня, растеряха, глуповатый человѣкъ.
Тенькнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ тенькати = теленькнути.
