Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

микавка

Ми́кавка, -ки, ж. Палка съ крючкомъ для выдергиванія сѣна изъ середины стога. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 423.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКАВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКАВКА"
Брика, -ки, ж. Фура. Приїздит напакована брика збіжем, мукою, солониною. Гн. II. 26. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни. Чуб. V. 1085.
Димник, -ка, м. = Димарь.
Піспа, -пи, ж. 1) Мучной отваръ съ мѣломъ для побѣлки стѣнъ. Богодух. у. 2) Мучной отваръ для квашенья яблокъ. Сим. 191. Добрі у вас яблука, мабуть у піспі мочені? Богодух. у.
Позастібати, -ба́ю, -єш, гл. Застегнуть (во множествѣ). Дала їм усім, білі сорочки і новими стьонжками позастібала. Чуб. II. 405.
Покравцювати, -цюю, -єш, гл. Побыть портнымъ.
Свідер, -ра, м. = свердел. Подольск. г.
Скопердин, -на, м. Родъ, игры.
Схаб, -бу и -ба, м. Мясо съ ребрами, бокъ. Подол. г.  
Уш, а уш!, меж. = киш! (На курей). Kolb. І. 65.
Цівуватий, -а, -е. О цилиндрѣ: полый (напр. о стебляхъ растеній). Борз. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИКАВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.