Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Відклонятися, -няюся, -єшся, сов. в. відклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклонъ. Молодий і молода молються сперту Богу, тоді одклоняються батькові й матері. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок потішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. З України до дівчини козак відклонився. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому.
Де́монський, -а, -е. Демонскій.
Подуся, -сі, ж. ласк. отъ подушка. Ходи до Марусі на білі подусі. Спатусі на білії подусі (говорится ребенку, укладывая его спать).
Посланиця, -ці, ж. Посланная. Посланиці Божі.
Різницький, -а, -е. Мясничій. Цехи: різницький, коновальський. Худенький, як різницький стовпчик.
Схищатися, -щаюся, -єшся, гл. Укрываться. Під хуґу схищались під комишами.
Хитро нар.
1) Хитро. Хочеться так, щоб хитро-мудро та невеликим коштом.
2) Скоро, быстро. Вода хитро іде та вали б'є. Ум. хитренько.
Чи с. Ли, или, развѣ. Чи може сліпий сліпого водити? Чи гріх, чи два, а вже не видержу. Як де зробить чорногуз гніздо на хаті, чи у дворі, то та хата щаслива. Та чи то ж повірять? Чи вже б то пожаліли? Може до того чи й доживемо. чи так, то й так. Ну, пусть будетъ и такъ. чи що. Что-ли. Що він там чортів сліпить, чи що?
Човен, -вна, м. Челнъ, лодка. Пливе човен води повен, а за ним весельце. човник, човниче́нько, човничок, човно́к. Аж на морі човничок біжить, а в човнику батенько сидить. Ой піду я по над береженьком, там плаває милий човниченьком.
