Збіга́ти 2, -га́ю, -єш, сов. в. збі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Царя оставляет, ко шведом збігаєш. 2) Сбѣгать, сбѣжать съ чего. Бо я стою зовсім не там, де треба пити вам, та ще й вода од вас сюди збігає. 3) Попадать, попасть на дорогу (бѣжа). Дурів-дурів, та таки й збіг на свою стежку. 4) О времени: проходить, пройти, пролетѣть. Час збігав, туга якось потроху втихла. Півроку збігло за водою. 5) О жидкости: уходить, уйти; закипѣть и политься черезъ верхъ. Як молоко на огонь, збіжить, то дійки у корови порепаються. 6) Только сов. в. Сравняться въ бѣгѣ. Куди тобі протів мене збігти? 7) Только сов. в. — кого́. Напасть врасплохъ на кого. Тепер ляхи збіжать нас п'яних.
Знемогати, -гаю, -єш, гл. знемагати.
Надожда́ти Cм. наджидати.
Надсі́сти, -ся. Cм. надсідати, -ся.
Поприколювати, -люю, -єш, гл. Пришпилить (во множествѣ).
Рапотати, -почу, -тиш, гл. Трясти: перемѣшиваться.
Рахманний, -а, -е. Смирный, тихій. Рахманний кінь.
Стуг, -га, м. Костеръ.
Сутихти, -хну, -неш, гл. = стихти. Як трохи су тихне, то й засну.
Хряпнути, -ну, -неш, гл. = хрьопнути. Як хряпнув мене по пиці, аж у віччу пожовтіло. Щось притьма убігло в сіни і дуже хряпнуло дверима.
