Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кукібник

Кукібник, -ка, м. Рачительный, заботливый человѣкъ. Ум. кунібничок. Черниг. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 320.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУКІБНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУКІБНИК"
Биндюги, -рів, м. мн. = бендюги.
Ґузу́лька, -ки, ж. Ум. отъ ґузуля.
Заві́ска, -ки, ж. Передникъ, фартукъ. Міусск. окр.
Куделечка, -ки, ж. Ум. отъ куделя.
Малолю́ддя, -дя, с. Малолюдіе.  
Одержування, -ня, с. 1) Полученіе. 2) Владѣніе чѣмъ, обладаніе.
Повсаджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Усѣсться (о многихъ).
Податливий, -а, -е. Податливый. Дуб податливіший рубати, ніж грушина. Волч. у.
Упосажувати, -жую, -єш, сов. в. упосажити, -жу, -жиш, гл. Давать, дать приданое. Шейк. Kolb. II. 24.
Шкібля, -блі, ж. Скобелка, круглый скребокъ у бочаровъ. Желех. Шух. І. 250, 311. Ум. шкібелька. Шух. І. 311.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУКІБНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.