Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

конозити

Конозити, -жу, -зиш, гл. 1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж. 2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 278.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНОЗИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНОЗИТИ"
Безгоміння, -ня, с. Безмолвіе. На місяцеві спокон-віку безвітря, безгоміння. Ком. І. 41.
Вищий, -а, -е. Высшій. Не впрохав нижнього, не впросиш вищого. Ном. № 981.
Гайдати, -даю, -єш, гл. Играть на флейтѣ. Угор.
Єднора́льський, -а, -е. Генеральскій. Раді ж ми ся. додому вернути, нас єднорал не пускає. Ей не так єднорал, як єдноральськая мати. Чуб. V. 999.
Закалі́чити, -чу, -чиш, гл. = скалічити. Желех.
Отарапатіти, -тію, -єш, гл. = оторопатіти. Конот. у.
Перелюбство, -ва, с. Прелюбодѣяніе. К. МХ. 41.
Повитикати, -каю, -єш, гл. Выткнуть, высунуть (во множествѣ).
Розгрімотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Разгремѣться.
Спашне, -ного, с. Плата за потраву. Спашного дав півкарбованця. Камен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНОЗИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.