Заві́са, -си, ж. 1) Завѣса, занавѣсъ. У церкві на-двоє роздерлась завіса. Над вікнами висіли з оксамиту та ще з чогось завіси. 2) Тесемки, которыми связывается опушка мѣховой шапки (у галицк. мѣщанъ). Шапка на завісах. 3) Дверная петля. 4) Родъ жерди для развѣшиванія бѣлья. 5) = завіс.
Закалата́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Застучать въ калата́ло (колотушка); зазвонить въ колоколъ учащенными ударами.
Козакуватий, -а, -е. Имѣющій козацкій нравъ. Козакувата руська шляхта.
Лужи́на, -ни, ж. = луг. Ум. лужи́ночка. Дай мі ножа остренького, — най я піду в лужиночку вирізати калиночку.
Ми́те́ць, -тця́, м. = метець. Рибалонька, митець усе в воді ловити. Хлопець ручий і на всі вигадки митець.
Попідгрібати, -ба́ю, -єш, гл. Подгресть. (во множествѣ). Оту солому попідгрібай до ожереду.
Почасти нар. Отчасти.
Хаба, -би, ж. = хабета.
Хорт, -та, м. = хірт. Тогді троянці всі з хортами зібрались їхать за зайцями. Коні сідлайте, хорти скликайте да поїдемо в чис'тее поле. Ум. хортик. Ув. хорти́ще.
Чустрити, -рю, -риш, гл. 1) Бить, сѣчь. Добре чустрить нас дяк і в нашій школі. 2) О дождѣ: лить. Пішов чустрити дощ як з відра.
