Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Глушманка, -ки, ж. Глухая, женщина.
Жлу́ктечко, -ка, с. Ум. отъ жлукто.
За́мко́вий, -а, -е. Замковый, принадлежащій замку. Приїхали вони під замкову браму. Замкова брама не одчинилась сіромам і голоті. Пожаром обсмалив замкові мури.
Заціди́ти, -джу́, -диш, гл. Сильно ударить, хватить. Турн перший зацідив Енея, що з плеч упала і керея. По потилиці й заціде.
Зрілко, -ка, с. = здрінка.
Колосся, -ся, с. соб. Колосья. Лежить як жива, у пшениці, аж колосся над нею похилилось. Молоде колосся з жита зриваю.
Наокру́г нар. = наоколо.
Ступчастий, -а, -е. О вышивкѣ: вышитый ступчиками.
Увесь, уся, усе, мѣст. Весь, вся, все. Задзвонили в усі дзвони по всій Україні. Цілувались, обнімались з усієї сили. Я ростікся всіма сторонами.
