Вере нар. Въ самомъ дѣлѣ? неужели?
Гряхоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грюкотіти. Стукотить гряхотитъ, кобиляча голова біжить.
Гу́совки, -вок, ж. мн. Ум. отъ гусла.
Знирнути, -ну́, -не́ш, гл. Вынырнуть, всплыть. Адже не знирнула, так вона й не відьма.
Кириння, -ня, с.
1) Безпорядочно набросанная куча, груда.
2) Пачканье, маранье.
Наляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. налягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Налегать, налечь. 2) Давить, придавить; угнетать, тѣснить, притѣснить. Стали ляхи дуже вже налягати на козаків. 3) Ложиться, лечь поверхъ чего-либо. Ой туман яром та налягає. 4) Охватывать, охватить; одолѣвать, одолѣть (о снѣ, печали). Сон наліг. Сидить дівчина край віконечка і сон її налягає. Стала к їх серцям велика туга налягати. Уже на нашу молоду журба налягла. 5) Напирать; надвигаться, надвинуться. Щось дуже злая хуртовина, на нас налягає. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. 6) Только сов. в.? Догонять (охотничій терминъ о собакѣ). Як дуже Дойда налягає, — ... лис хвостом виляє. 7) налягати на но́гу. Прихрамывать. У Мирнаго налягати на но́ги значитъ — поспѣшно идти: Христя... налягає на ноги: ж йде, а підтюпцем трюха. Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. 8) Настаивать, настоять. Пани налягають на свому, а мужики на свому. 9) Приставать, пристать. Що ти, причепо, налягаєш на мене?
Острокольний, -а, -е. Остроконечный. Острокольний лом.
Придобритися Cм. придобрюватися.
Пробуркуватися, -куюся, -єшся, сов. в. пробуркатися, -каюся, -єшся, гл. Просыпаться, проснуться, пробуждаться, пробудиться. Византія пробуркалась, витріщав очі. Прокинься, милеє дитятко, пробуркайся і проходись.
Щебати, -ба́ю, -єш, гл. Отщипывать, обрывать. Cм. щипати. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати.
