Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Жердь, -ді, ж. Дышло въ вѣтряной мельницѣ, которымъ ее поворачиваютъ.
Копитанша, -ші, ж. Капитанша.
Короговка, -ки, ж. Ум. отъ корогва.
Ля́да II, -ди, об. = ледарь. Був би ляда, був би ляда, та й нікуди більше: не хоче робити, аж ніяк не хоче!
Оп'янити, -ся. Cм. оп'яняти, -ся.
Осенник, -ка, м. Растеніе Colchicum autumnale. L.
Побочина, -ни, ж. Боковая стѣна.
Потентат, -та, м. Властелинъ, властитель, державный государь. Хоть ми собі живем у Січі просто, та нас великі потентати знають. Ненаситні владицтвом потентати.
Червоновидий, -а, -е. Краснолицый, румяный.
