Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

збутвілий

Збутві́лий, -а, -е. Сгнившій, испортившійся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 127.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБУТВІЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБУТВІЛИЙ"
Захлясти. Cм. захлянути.
Здереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Превратиться въ дерево, одеревянѣть. Відро скаменіло мармором біленьким, дівча здеревіло явром зелененьким. Рудан. І. 34.
Консисторський, -а, -е. Консисторскій. Св. Л. 134.
Лягти́ Cм. лягати.
Мілки́й, -а́, -е́ Мелкій, неглубокій. Ум. міленький.
Морти́ра, -ри, ж. Мортира. Мортира бомбова. К. Досв. 233.
Натиня, -ні, ж. Стебель, ботва (картофельная). Угор.
Поганяльник, -ка, м. = поганяйло 1. Ум. поганя́льничок. КС. 1882. XI. 23.
Попанячитися, -чуся, -чишся, гл. = попаніти. Сим. 141. Все теє куди попанячилось і пиндючиться почало. Сим. 227.
Ходня, -ні, ж. = хідня. І доки ще ця ходня буде? Спати пора. Харьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗБУТВІЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.