Вістовець, -вця, м. Вѣстникъ. Вбігає, задихаючись од поспіху, вістовець.
Воркун, -на, м. = воркотун. А на печі воркун ворчить. Ум. воркунок, воркуночок. Ой воркуне та воркуночку, не бий мене та в головочку.
До́кладка, -ки, ж. Острота насмѣшка. Стіпний на докладки. Почну.... глузувати.... Вже на докладки я лихий.
Засто́яний, -а, -е. Застоявшійся. Застояні стіжки, аж погнила солома.
Зате́мніти, -нію, -єш, гл. Ослѣпнуть.
Зіпну́ти, -ся. Cм. зіп'ясти, -ся.
Натрясти, -су́, -се́ш, гл. Встряхнуть, натрясти. Натряс його за чуба.
Роскузьомитися, -млюся, -мишся, гл. Расплакаться по дѣтски, расхныкаться. Зійшлися докупи та й росплакалися, росплакалися й роскузьомилися.
Січ, -чі, ж. Сѣчь (запорожская). Січ — мати, а Великий луг — батько.
Стоянка, -ки, ж.
1) Стояніе. А набридла мені отут стоянка.
2) Молоко, поставленное для того, чтобы отстоялось. Чом ви не дали молока? — Та не хочеться стоянки починать, бо й так масла нема, ні сметани.
3) Навѣсъ или хлѣвъ для лошадей или скота. Ум. стояночка. Пішов Івасенько до стояночки коника сідлати.
