Відзнака, -ки, ж. Знакъ; отмѣтка.
Діва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. ді́тися, -нуся, -нешся, гл. Дѣваться, дѣться. Де той хміль дівався! Дитя моє, де дінусь з тобою? А маненький брат зостався, та не знаю, де дівався. Великий світ, та нема де дітися. Не де діне́ться! Не пропадетъ! цѣло будетъ.
Зачерпа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. зачерпну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Зачерпать, зачерпнуть. Піди на річку, зачерпни води.
Ліпчи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Липнуть. Ліпчиться тістечко, ліпчиться, не дається у руки вхватиться.
Наущати, -ща́ю, -єш, сов. в. наусти́ти, -ущу, -стиш, гл.
1) Научать, наставлять. Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наусти́ти.
2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Діявол наустив його, і поміг йому.
Недаром нар. Не напрасно, не безъ причины. Бо вже недаром козацький кінь по табору гуляє, мабуть Івася Коновченка на світі немає.
Перехварбувати, -бу́ю, -єш, гл. Перекрасить.
Совітати, -та́ю, -єш, гл. — кого́. Совѣтывать кому. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться.
Стрічатися, -ча́юся, -єшся, гл. = стріватися. Стрічаються на Стрітення зіма з літом.
Тилє, -ля, с. Тупое ребро ножа, ножницъ и пр., противоположное лезвію.
