Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. У його двоє діл. Почав їх (учеників) посилати по двоє.
Знововірений, -а, -е. Обращенный въ новую вѣру. Встрѣчено только у Кулиша.
Зотрухнути, -ну, -неш, гл. = струхнути. Там і зотрухла.
Колодовбина, -ни, ж. Выбой, ухабъ.
Котина, -ни, м. Котъ. Котино, копнімо! поїдемо по сіно.
Перевішувати, -шую, -єш, сов. в. перевішати, -шаю, -єш, гл.
1) Перевѣшивать, перевѣсить, повѣсить на другое мѣсто.
2) Только сов. в. Перевѣшать. Сотник вас усіх перевішає.
Побігайка, -ки, ж. Вѣчно бѣгающая изъ дому. Мабуть уже кудись майнула побігайка.
Пороставати, -таю́, -єш, гл. Растаять (во множествѣ). Сніг уже скрізь пороставав. Усі річки вже пороставши.
Сувій, -во́ю, м. Свернутая штука холста. Мати (легенько їм згадається) самого лляного полотна два сувої дали. Ум. сувійчик.
Тямити, -млю, -миш, гл. 1) Смыслить, понимать. Вчилася, та й не тямить. Коли не періг, то й не пирожися; коли не тямиш, то й не берися. 2) Помнить. Тямитиме до нових віників.
