забороняти
Забороня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. заборони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Защищать, защитить. Я працював один за трьох і заборонив від нужди матір с сестрою. Господи Боже!... заступи мене, заборони мене від усякого злого. 2) Запрещать, запретить. Ми бачили, що во имя Твоє виганяв біси, і заборонили йому.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 7.
Том 2, ст. 7.