Благатися, -гається, гл. безл. Умоляться, проситься. благається, благалося. Просится, просилося. Скільки благалося благословення.
Валькуватися, -куюся, -єшся, гл. О постройкѣ: быть обмазываемымъ глиной (вальками). Е, ця хата ще раз валькуватиметься.
Збанту́рити, -рю, -риш, гл. = збаламутити. Збантурити воду.
Ззира́тися, -раюся, -єшся, сов. в. ззирну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Переглядываться, переглянуться. Усі люде ззираються, сміються шпиком, що з того буде. Ззирались тоді між собою ученики.
Коминне прил., употребляемое какъ сущ. ср. р. Подымная подать. Та заплатиш коминного півкопи грошей.
Огнище, -ща, с.
1) Костеръ. Спасибі жіночкам, на городі розіклали огнище і всякої страви понаготовляли. в огнище вкинутися. Вспылить. Сердитий був парубок, так у огнище і вкинеться! Як жар стане.
2) Мѣсто, гдѣ былъ костеръ. На огнищі не швидко виросте трава.
Проплинути, -ну, -неш, гл. Проплыть.
Страшити, -шу́, -ши́ш, гл. Пугать. Коли страшиш, сам не бійся.
Чужосторонній, -я, -є. Чужестранный. Роспитують чужосторонніх людей.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.
